Який результат може принести гіперопіка над дитиною

Гіперопіка, як і протилежне їй явище – абсолютна відсутність інтересу до виховання, є дуже небезпечною. Гіперопіка являє собою модель поведінки батьків, що пов’язана з підвищеним рівнем турботи про малюка, надмірним контролем над будь-якими його діями і дуже часто захистом від вигаданих небезпек. Дана проблема в тій чи іншій мірі існує практично в кожній сім’ї. В цій статті ми вирішили виокремити основні аспекти гіперопіки й вказати на її недоліки та переваги.

Про види гіперопіки

Існує декілька варіантів гіперопіки. Один з них – це, так зване, «передозування любов’ю», коли в родині дитині надається особливе місце, її роблять центром та своєрідним кумиром, бажання й дії якого викликають лише схвалення. Такий підхід до виховання є дуже неоднозначним, адже з одного боку малюк буде відчувати турботу від близьких й розуміти, що його цінують та поважають, а з іншого – у дитини формуватиметься нездорове ставлення до самого себе й підвищена самооцінка. В подальшому це може призвести до конфліктів у садочку, школі й інших компаніях однолітків, де можуть не розуміти і не поділяти уявлення, нав’язане чаду про самого себе його мамою, татом й іншими близькими.

Другий тип гіперопіки – домінуючий. Він полягає у позбавленні дитини можливості приймати власні рішення. Чадо стає маріонеткою в руках своїх мами й тата, поводить себе відповідно до вказівок старших. Таке виховання не пов’язане з зацікавленням у бажаннях малюка, за успіхи хвалять або рідко або взагалі ніколи. Як наслідок – мотивація дитини знижується, знижується самооцінка й віра у власні сили та вміння. Поступово настрій та життя дитини загалом починає прямо залежати від настрою її батьків, відбувається бездумне наслідування поведінки дорослих, втілення їхніх нездійсненних мрій, а не своїх власних. Така гіперопіка позбавляє можливості самоідентифікуватись й знайти себе у цьому світі. А це, в свою чергу у майбутньому може спричинити серйозні проблеми з пошуком роботи та будуванням власної сім’ї.

Як уникнути негативних наслідків гіперопіки?

Зрозуміти, що у взаємостосунках в родині присутня така проблема слід якомога швидше. Визначити це не вдасться шляхом випитувань у дитини «Чи не занадто ми тебе контролюємо?», бо:

а) дитина може не розуміти, що наявний стиль спілкування не є правильним;

б) може просто боятись покарання за висловлену думку.

Те стосується й сторони батьків: не завжди мама чи тато можуть об’єктивно оцінювати ситуацію й усвідомлювати, що роблять щось не так. Тому слід намагатись звертати увагу на деталі, дбати про емоційний стан дитини, зважати на те, як вона реагує на ті чи інші ваші вчинки, пов’язані з її особистим простором. Тільки взаємна довіра та розуміння один одного допоможуть побудувати гармонійні й дружні стосунки.