Як виховувати дитину, яка не знає слова «НІ»

Виховання дитини – дуже непроста справа. Вона потребує взаєморозуміння між дорослими та дітьми, терплячості та бажання «співпрацювати» з чадом на користь його інтелектуального та морального розвитку. Однак деколи стається так, що дітлахи в силу свого характеру або занадто лояльного ставлення зі сторони батьків та інших близьких людей починають вередувати й навіть маніпулювати дорослими задля досягнення своїх маленьких цілей. Що робити у такому випадку для того, щоб виправити ситуацію й уберегти малюка від можливих конфліктів з іншими людьми у майбутньому?

Ключові поради

1. Перш за все, слід пояснити своєму сині або доньці, що спілкування між вами буде в рази цікавішим та приємнішим, якщо воно буде побудовано на взаємній повазі, а не боротьбі один проти одного. Можете показати приклад таких стосунків, читаючи казки чи переглядаючи мультфільми, в яких яскраво вираженими є егоїстичні та вередливі персонажі.

2. Думайте над формулюваннями своїх зауважень. Одну й ту ж річ можна сказати по-різному. Спробуйте висловлювати свої зауваження в позитивній інтонації й без засудження. Намагайтесь лаконічно пояснювати причину свого невдоволення й відразу вказувати на способи вирішення проблеми, що з`явилась. Так дитині відразу буде зрозуміло, в чому вона була неправа і як не слід поводитись у майбутньому.

3. Поважайте думку свого чада. Різниця між цілковитим заохоченням дитячих бажань та уважним ставленням до них, безумовно, існує. Пам`ятайте, що ви не в силах здійснити всі мрії. Проте якщо малюк буде бачити ваше щире прагнення допомогти, то старання з вашого боку неодмінно будуть оцінені. Старайтесь більше слухати, ніж говорити. Дискутуйте на тему вподобань своєї дитини, не бійтесь запитати її про те, що їй подобається та чим вона цікавиться. Це допоможе вам в подальшому будувати довірливі стосунки.

4. Знайте міру з матеріальним заохоченням. Слід поставити чіткі межі для того, коли дитина може отримати подарунок за щось, а коли це буде недоречним. Такі рамки необхідні, перш за все, для самих батьків, оскільки деколи любов до свого чада може затуманювати розум й, бажаючи забезпечити його всім лише найкращим й створити зручні умови для життя, мами й тати перетворюють родинне спілкування на обмін послуги за винагороду.

5. Намагайтесь ігнорувати дитячі істерики. Коли капризування, сльози й крик спричинені тим, що батьки не можуть задовольнити дитячі бажання, діти починають тиснути на емоції, оскільки розуміють, що це майже завжди дієвий спосіб маніпулювати близькими дорослими людьми. Саме потакання таким ситуаціям розвиває у дитині нерозуміння того, що існує слово «ні», яке слід поважати й адекватно сприймати.

Помітивши, що ви не зважаєте на істерики, дитина може відчути ще більшу злість на вас, проте з часом переконається у тому, що вимагати справдження своїх бажань у такий спосіб – далеко не найкраща ідея й буде готова йти на контакт з вами без маніпуляцій або шантажування.