Як захистити дитину від буллінгу

Буллінг (від анг. «bullying» – агресивна поведінка по відношенню до когось з членів групи, переслідування, знущання) є досить поширеним явищем у сучасних дитячих садочках та школах.

Буллінг буває різним:

- вербальний: негативні висловлювання стосовно зовнішності, національності, різноманітні образи;

- фізичний: небажані доторки, удари, підніжки, штурхання тощо;

- соціальний: залякування, ігнорування;

- кібербуллінг: письмові образи, поширення пліток у соціальних мережах, висміювання опублікованих постів і т.д.

Якщо ви помічаєте, що у дитини немає апетиту або ж, навпаки, вона їсть більше, ніж зазвичай, часто має поганий настрій без поважної на це причини, регулярно намагається знайти привід уникнути походу в садочок/заняття в школі, зникають чи шкодяться речі (одяг, гаджети) тощо – все це може свідчити про те, що вона є жертвою буллінгу у своїй соціальній групі. Як захистити від всього цього свого сина чи доньку?

1. Не заохочуйте дитину підлаштовуватись під колектив.

Жертва цькувань у соціальній групі обирається випадково. Звісно, частіше всього нею стає той, хто виглядає чи поводиться «не як всі», що викликає нерозуміння та критику з боку оточуючих. Однак це не означає, що бути не таким, як всі – це погано. Відтак саме така думка виникає у дитини, коли її не сприймають інші у садочку чи школі. Як результат, вона починає уподібнюватись до стилю поведінки й мислення своєї групи.

Варто дати зрозуміти дитині, що те, чим вона відрізняється від інших, не робить її якоюсь «не такою», а, навпаки, робить її особливою у хорошому сенсі. Не дайте своєму малюку втратити відчуття власної унікальності, сприяйте розвитку її талантів та фантазії. Поясніть, що в житті кожної людини з часом неодмінно з’являються друзі, які зможуть сприймати тебе таким, який ти є, що це лише питання часу. Прийняття себе і відчуття самодостатності – одні з найкращих способів захисту від буллінга. Й саме мама й тато можуть допомогти дитині це здобути.

2. Навчіть дитину сприймати критику й правильно на неї реагувати.

Безумовно, без критики зі сторони однолітків у дитячому та підлітковому віці не обійтись. Однак це не означає, хто слід мовчазно слухати образи. Вміння правильно реагувати на цькування й зауваження з боку інших допоможе уникнути психологічної травми й можливих фізичних пошкоджень.

3. Постійний моніторинг ситуації.

Слід розуміти важливість постійної підтримки контакту з малюком: спілкуйтесь з ним, пояснюйте, підтримуйте й цікавтесь його особистими переживаннями. Так ви відразу зможете помітити, що в стосунках з однолітками щось негаразд й прийти на допомогу якомога швидше.